Сучасний урок, як теоретичного, така і виробничого навчання – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний педагог визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі.

            Саме урок – це місце, де відбуваються самі процеси навчання, виховання і розвитку особистості.

            Урок – це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, майстра виробничого навчання, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

            За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня.

            У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку, утому числі і до уроку виробничого навчання:

            1. загально педагогічні вимоги

            2. дидактичні вимоги

            3. психологічні вимоги

            4. гігієнічні вимоги

            Перший блок. Загально педагогічні вимоги

• пріорітет особистості учня в організації освітнього процесу;
• урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• орієнтація на процес навчання;
• створення емоційно-актуального фону навчання;
• педагогічний такт і культура мови;
• пізнавальна самостійність учнів;
• чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

     Другий  блок. Дидактичні вимоги

• раціональне використання кожної хвилини уроку;
• використання активних методів навчання4
• зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;
• індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;
• створення умов для успішного навчання учнів
• чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок  із розвиваючими та виховними задачами;
• вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;
• реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
• організоване закінчення уроку.

  Третій блок. Психологічні вимоги

• урахування психологічних особливостей кожного учня;
• нормальний психологічний стан і гарний настрій майстра виробничого навчання;
• вимогливість і доброзичливість майстра виробничого навчання й учнів;
• педагогічна етика і психологічний такт.

Четвертий блок. Гігієнічні вимоги

• дотримання певного температурного режиму;
• нормативність освітлення навчального приміщення, майстерні;
• провітрювання;
• чергування видів навчальної роботи4
• попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

До необхідних компонентів сучасного уроку виробничого навчання можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.

Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до майстра виробничого навчання. Велика роль в організації навчально-виховного процесу відводиться майстру виробничого навчання, адже якість підготовки висококваліфікованих фахівців залежить від його професійного рівня. Якщо  ще 15-20 років тому посаду майстра займав висококваліфікований наставник-виробничник, як правило, з середньо спеціальною освітою (без педагогічної), то сьогодні, з урахуванням розвитку технологічних процесів, майстер виробничого навчання повинен знати галузь господарства, мати глибокі знання педагогіки і психології.

Процес навчання – сам урок виробничого навчання – це співпраця учнів з майстром виробничого навчання.

Роль майстра виробничого навчання на уроці є особливою – на уроках він показує учням виробничі прийоми, які формують в них точні й конкретні способи виконання трудових дій, учні відпрацьовують трудові прийоми, характерні їх поєднання, оволодівають сучасними способами виконання робіт, засвоюючи професійні знання та вміння під час виконання виробничих завдань, у процесі підготовки до іспитів, до дипломної роботи.

Під впливом майстра виробничого навчання в учнів виробляється професійна самостійність, розвиток творчого мислення.

Практика доводить, що сучасний майстер виробничого навчання повинен мати комунікативні навики, здатність до самооцінки, аналітичне мислення, уміння гнучко адаптуватися, брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу, вміти приймати адекватні рішення.

Підготовка майстра виробничого навчання до уроку повинна починатися з визначення місця даного уроку в системі уроків по вивченню теми програми, а також вмінь і навичок, об’єму і змісту навчального матеріалу. Готуючись до навчальних занять майстер виробничого навчання уточнює тему і мету уроку і у відповідності з цим визначає тип і його структуру. Заплановані для виконання на заняттях навчально-виробничі роботи розподіляються між учнями групи з врахуванням раніше вивченого. Доцільно доручати їм такі роботи, які включають ще не освоєні прийоми і операції.

Майстер виробничого навчання готує навчально-матеріальну базу, перевіряє придатність кожного робочого місця для вивчення навчального матеріалу і виконання намічених робіт, забезпечує їх матеріалами, інструментом і технічною документацією. Потім готує своє робоче місце і підбирає, а при необхідності виготовлює наочні посібники, які будуть використані на уроці.

Важливими якостями майстра виробничого навчання є вміння бачити перспективу, відчувати нове, спиратись на кращий педагогічний і практичний досвід навчання і виховання, постійно підвищувати свою кваліфікацію, професійну майстерність. Ніякі форми, інструкції і положення не зможуть так дієво вплинути на учнів, як особистий приклад майстра виробничого навчання.

Кожному уроку потрібна відмінна підготовка, сучасні методи, висока якість. А кожному учню потрібні глибокі і міцні знання та вміння – це вимоги сьогоднішнього часу.

Якість навчально-виховної роботи в ліцеї складається із багатьох факторів і охоплює глибоке коло проблем, що стоять перед педагогічним колективом. Але головною з них є постійне вдосконалення уроку.

Успіх уроку залежить від того, наскільки учні засвоїли тему, і в визначальній мірі визначається ступенем творчого відношення майстра виробничого навчання чи викладача до своєї повсякденної праці.

Їх знання, вміння, особисті якості, вся система педагогічної діяльності і взаємовідносин з вихованцями стає тією умовою, при якій дотримуються інтерес, зацікавленість, прагнення учнів до розширення своїх пізнань. І робиться це, в першу чергу, на уроці. На поганих уроках, не тільки не виховуються інтерес до знань, а навпаки, згасає бажання вчитися.

В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття задоволеності роботою. А це можливо в тому випадку, якщо учень в ході уроку засвоює саму складну частину навчального матеріалу і його робота об’єктивно оцінюється педагогом.

Висока організація виробничого навчання передбачає наявність якісно продуманого плану уроку, чітку уяву про його цілі; розуміння учнями, які роботи вони будуть виконувати і для чого їм потрібна ця робота; наявність справного обладнання, необхідних приладів і матеріалів, зразковий порядок на кожному робочому місці, раціональне і повне завантаження всіх учнів відповідними завданнями, постійний контроль майстра за роботою кожного учня, дотримання всіх умов безпечної роботи, зв'язок з предметами виробничого навчання, постійне вдосконалення прийомів і методів виробничого навчання, які забезпечують найбільшу активізацію розумової і пізнавальної діяльності учнів.

Прийоми, що сприяють розвитку активності учнів на уроках:

1. Створення ситуацій у яких учні повинні:

•  захищати свою думку, приводити в її захист аргументи, докази, використовувати придбані знання;
•  задавати запитання педагогу, друзям, з'ясовувати незрозуміле;
•  рецензувати відповіді товаришів, творчі роботи, вносити корективи, давати поради;
•   ділитися своїми знаннями з іншими;
•   допомагати друзям, пояснювати їм незрозуміле;
•  виконувати завдання-максимум, розраховані на читання додаткової літератури, на тривалі спостереження.

2.Спонукати учнів самостійно знаходити багато альтернативні рішення.

3. Практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових.

4. Створювати ситуації самоперевірки, аналізу власних дій.

5. Урізноманітнювати діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри, інших видів діяльності.

6. Створювати зацікавленість колективною діяльністю.

Щибор В.Я.